Санітар «Акбар»: «Виносили поранених з Іловайського пекла під прицілом автоматів»
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
Кременчужанин Олександр Оловаренко (позивний «Акбар») добровольцем пішов на фронт. Через три дні його розподілили до 8-ї окремої автомобільної санітарної роти. Потім був Іловайськ, Донецький аеропорт, Піски, поранення і реабілітація.
Він розповів «Новинам Полтавщини» про Іловайське пекло та як вивозили звідти загиблих і поранених:
– Хотів бути військовим, який бере активну участь у бойових діях. Дуже засмутився, коли дізнався, що потрапив до санітарної роти. Але, як виявилося в подальшому, те що хотів – те й отримав, – розповів Олександр.
Перший виїзд санітарів був до Іловайську. Спочатку вони не знали, куди їдуть. В Іловайськ приїхали 26 серпня, а вивозити поранених дозволили лише через два дні. Колонна з 38 санітарних машин стояла й чекала, доки дадуть команду заїхати.
Як розповів Олександр, ділилися вони на дві команди. Одна працювала зранку, інша – ввечері.
«Якщо не вивеземо загиблих та поранених до 21-ї вечора, нас розстріляють»
– Задача була – заїхати на територію, яку захопили російські окупанти й по максимуму вивезти звідти поранених та загиблих. Пускали нас туди легко. Попереджували, якщо знайдуть зброю чи боєприпаси – розстріляють. Кожен екіпаж самостійно приймав рішення, куди їхати й кого шукати. Все, що зібрали, треба було вивезти до 21:00, якщо до цього ми не покидали територію, то була домовленість, що нас будуть знищувати – сказав «Акбар».
За словами Олександра, діяти потрібно було швидко. Задача санітарів – назбирати по максимуму хлопців та вивезти з поля бою.
«Ми збирали поранених під прицілом російської десантури»
– Ми збирали “200-х” під прицілом російських десантників. За тобою ходив кулеметник чи автоматник. Могли вдарити прикладом, впихали в авто гранати, це ж – війна…… За раз вдавалося забрати 11 чоловік. З них двоє були лежачі. Були й тяжко поранені в живіт, тощо. Людей набивалося в авто багато. Було, що нас блокували російські бойовики. Оточували зліва, справа. Потім вели перемовини і нас випускали. Було таке, що не хотіли випускати з автомобіля. У хлопців рани кровоточать, у декого – позагноювалися. Води – немає, було так, що я по кришечці носив воду між машинами. А за мною йде кулеметник- сказав Олександр.
Військовий з жахом згадує ті дні. Каже, в Іловайську не було живого місця ніде, суцільна пустка. Побачив багато, але деякі моменти на все життя врізалися в пам’ять.
«Перевертаю загиблого, а під ним земля чорна-пречорна, а під ним соковите, червоне, стигле яблуко»
– Вся техніка розбита, а наші хлопці кругом лежать побиті. Це жахливо. Ми трупи, як гриби збирали. Мене вразило те що я там побачив, але в пам’яті залишився один епізод, який мене довго переслідував. Я підіймаю вбитого, земля чорна-пречорна, а під ним соковите, червоне, стигле яблуко. Мені це довго снилося. Дружина порадила купити яблук та роздати хлопцям Я так зробив і пройшло. А ще, пам’ятаю, згорілий наш танк, а зверху на башті кулеметник. Він так і згорів тримаючи кулемет. Кожен наш вбитий, це спогади – розповів військовий
Важко згадувати пережите, каже Олександр. Найболючіше те, що російські найманці дуже знущалися з наших поранених.
«Росіяни вантажили поранених у КамАЗ і потім катали битими дорогами»
-У російський “КамАЗ” вантажили на борт наших поранених і вони по черзі каталися на цій машині полями та битими дорогами. Автомобіль підстрибує, хлопці волають, а ті покаталися, залізли на борт глянули, – ще живі?, поїхали далі. Ще мені майор один розповідав, як його вночі водою поливали, а вдень рани сіллю присипали. І це наші «брати»?……… Добивали хлопців, гинули вони не лише від «градів» та кулеметів.
Розповів боєць і про те, як іноді всіх шикували в коли. Шукали бійців «Донбасу», «Айдару» та офіцерів.
«Щоб врятувати життя – ми ризикували»
– Вишикували й кажуть, щоб із шеренги вийшли офіцери, – хлопці виходили. Їх вивозили. Щоб врятувати життя, вдавалися до хитрощів, різали плече, щоб рана кровила, адже вивозити через пост сепаратистів дозволяли лише поранених. Ми ризикували, але робили це- сказав Олександр.
Попри все пережити, каже Олександр, “повернувся він людиною “. Крім Іловайська, побував у Донецькому аеропорту, та всіх найгарячіших точках АТО.
Два екіпажі санітарної роти за півроку вивезли 660 чоловік, з них 220- загиблих.
матеріал підготував/ла: Дмитро Кравченко
